Filosofska Dumka

Volume 2021, Issue 1, 2021

Weber's Heritage

Цільові наукові дослідження і трансформації у професійній діяльності вченого

Сучасна наука дедалі більше орієнтується на дослідження, які розв’язують конкретні тех- но логічні проблеми. У світовій літературі існують різні, але загалом аналогічні назви таких до сліджень. Наприклад, німецькі та російські дослідники використовують назву «проблемно- орієнтовані дослідження», вживають також назви «дослідження, орієнтовані на місію», «дослі- дження як реакція на “великі виклики”», «дослідження переднього краю науки», «наука мо ду- су 2». Українські дослідники, зокрема в рамках Національної академії наук, використовують назви «цільові програми наукових досліджень» та «цільові наукові (науково-технічні) проєкти». У статті проаналізовано особливості цільових наукових досліджень та статус отрима- ного в такий спосіб знання. Автор підкреслює їхню безпосередню вмереженість у соціальну сферу — економічні, політичні та соціальні відносини загалом, бо вони є основою сучасних тех- нологій і в розвитку їх зацікавлена широка громадськість – виробники та споживачі мате- ріальних благ. Знання, здобуті в цих дослідженнях, це знання «на замовлення», яке вимагає роз - в’язання питання щодо співвідношення фундаментальних і прикладних досліджень, принципів реалізації професійної діяльності вчених, «академічних свобод», змін гносеологічних і соціально- гуманітарних принципів функціонування науки як соціального інституту. У професійній діяльності вченого праксеологізація науки вимагає орієнтації на людино- мірність продукованих знань, що передбачає поєднання знань про природу зі знаннями про лю- дину. Отже, вчений має бути фахівцем із суміжних дисциплін. Організатори цільових до- сліджень розв’язують цю ситуацію через колективне виконання досліджень, або, за висловом Ри чарда Флориди, використання «соціального інтелекту». Водночас останнє вимагає від вче- ного як фахівця не тільки суто фахових компетенцій, а й індивідуальних психологічних навичок праці (творчості) в міждисциплінарному колективі (взаємодопомоги, толерантності, ем- патії тощо) і взаємодії з трансдисциплінарною спільнотою. Інакше професія вченого стає, з по гляду компетенцій і діяльності, соціально заанґажованою, а керівник в науковому колек- тиві виконує модераційні, а не директивні функції. Хоча цільові програми наукових дослідж ень набувають поширення і стають провідними у розв’язанні нагальних практичних проблем, у науковій сфері має зберігатися баланс між до- слідженнями «на замовлення» і дослідженнями, що стануть основою майбутнього розвит ку науки та суспільства.