Search narrowed by:




Displaying: 41-60 of 506 documents

Show/Hide alternate language

0.385 sec

41. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
В. Єрмоленко, Т. Гундорова, Т. Огаркова, О. Забужко, К. Зборовська (укладач) V. Yermolenko
Опитування «Філософської думки» Леся Українка та українська ідентичність
Philosophical Thought” Survey Lesia Ukrainka and Ukrainian identity

42. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Анатолій Єрмоленко Anatoliy ´ Yermolenko
Сократичний діалог у поетично-практичній філософії Лесі Українки
Socratic dialogue in Lesia Ukrainka's poetic and practical philosophy

abstract | view |  rights & permissions
У статті йдеться про поетично-практичну філософію діалогу Лесі Українки, що реалізуєть- ся в драматичній творчості видатної поетеси, в її перекладацькій діяльності та концепті відношення «людина–природа». У тексті показано, що Леся Українка створює новий жанр сучасної драматургії на ґрунті застосування «сократичного діалогу», що започатковує важ- ливий напрям у сучасній лiтературі і збігається з провідною тенденцією в сучасній світовій філософії, пов’язаною з парадигмальним поворотом від філософії суб’єктивності до філософії інтерсуб’єктивності. Йдеться також про спорідненість сократичної філософії діалогу і «сократичної драми». Автор показує також важливе значення сократичного діалогу Лесі Ук раїнки у розв’язанні головних світоглядних проблем сучасності, роль арґументації, зокрема методу еленктики, актуалізацію таких понять, як «правда», «істина», що особливо важ- ливо в сучасній ситуації «постправди» і «постморалі». Ключові слова: діалог, сократична драма, еленктика, істина, правда.
43. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Тарас Лютий Taras Lyuty
Поетка індивідуальних змагань (ніцшеанські мотиви у драмах Лесі Українки)
Poetess of individual competitions (Nietzschean motifs in Lesia Ukrainka’s dramas)

abstract | view |  rights & permissions
У статті розглядаються індивідуалістичні прояви героїв поетичних драм Лесі Українки. Основний акцент робиться на протистоянні між сильною особистістю та пасивним натов- пом. Автор проводить паралелі між індивідуалізмом Фридриха Ніцше та Лесі Українки. Показано, як українська поетка конструює власні засоби індивідуалізму, що попри все є близькими до ніцшеанських: антихристиянство, воля до могутності, прийняття долі, само- перевершення тощо. Основна відмінність між двома мислителями полягає в тому, що ви- разниками ідей Лесі Українки є сильні типажі жіноцтва.
44. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Володимир Єрмоленко Volodymyr Yermolenko
Леся Українка, Дон Жуан та Європа: ідеологія та ерополітика «Камінного господаря»
Lesia Ukrainka, Don Juan and Europe: ideology and eropolitics in “The Stone Master”

view |  rights & permissions
45. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Віталій Терлецький Віталій Терлецький
Переднє слово
Foreword

46. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
В. Козловський, О. Гомілко, Д. Кірюхін, В. Терлецький, Ю. Джулай V. Kozlovskyi
Круглий стіл з нагоди 250 річниці від дня народження Ґ.В.Ф. Геґеля Геґель у сучасному українському філософському дискурсі
Round table on the occasion of the 250th anniversary of G.W.F. Hegel’s birth: Hegel in modern Ukrainian philosophical discourse

abstract | view |  rights & permissions
29 жовтня 2020 року інститут філософії імені г.С. Сковороди нан україни спільно з гро- мадською організацією «in situ» провели online круглий стіл, присвячений 250-річчю з дня на родження ґ.В.Ф. Геґеля (1770–1831). У заході взяли участь не лише наукові працівники ін с ти туту філософії, а й викладачі та дослідники провідних вищих навчальних закладів ук раї- ни – національного університету «києво-могилянська академія», київського національного університету імені тараса шевченка, харківського національного педагогічного університе- ту імені г.С. Сковороди, а також незалежні вітчизняні дослідники філософії геґеля. Із вступ- ним словом до учасників круглого столу звернувся директор інституту філософії, член-ко- рес пондент нан україни, доктор філософських наук, професор анатолій єрмоленко, який наголосив актуальність розмаїтої спадщини німецького філософа для сучасного філософського дискурсу і потребу в поглибленому дослідженні його творчості з огляду на сучасні реалії. Учас- ники круглого столу не лише зробили цікаві доповіді, присвячені різним аспектам філософії ге ґеля, а й активно обговорювали й дискутували складні та неоднозначні питання системи абсолютного ідеалізму. Наводимо доповіді кількох учасників заходу, які дали згоду на опри- люднення своїх матеріалів.
47. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Марія Култаєва Maria Kultaieva
Геґель, Гьольдерлін і ми, українці, або Чи варто прислуховуватись до порад німецького ідеалізму?
Hegel, Hölderlin and we, the Ukrainians, or: Is it worse to accept recommendations of the German idealism?

view |  rights & permissions
48. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Ігор Бурковський Ihor Burkovskyi
Із сьогоденних проблем опанування Геґелевої спадщини: «Феноменологія духа» в українському переданні
Some actual problems of mastering of Hegel's legacy: “Phenomenology of Spirit” in Ukrainian translations

abstract | view |  rights & permissions
Статтю присвячено двом українським перекладам «Феноменології духа» Ґ.В.Ф. Геґеля (у ме жах «Вступу»). Їх піддано зіставному критичному розгляду (із залученням низки перекладів твору іншими мовами), щоб з’ясувати, чи достатньо адекватно вони відтворюють ориґінал. В обох виявлено численні серйозні помилки, принагідно їх подекуди відзначено і в інших перекладах (головно доступними читацькому загалові мовами – англійською та російською). З огляду на відомий факт надзвичайної важкозрозумілості Геґелевої «Фено ме но логії» це цілком природно, як і те, що перші українські спроби її тлумачення, без достатньої підготовки, не були успіш- ними. Отже, відповідний крок в освоюванні спадщини генія лишається для нас актуальним завданням. Подальші міркування з цього приводу перенесено до анонсованої наступної статті, присвяченої іншим перекладам Геґеля.
49. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Вахтанґ Кебуладзе Vakhtang Kebuladze
Описова і аналітична психологія Вільгельма Дильтая як теоретичне джерело феноменологічної психології Едмунда Гусерля
Descriptive and analytical psychology of Wilhelm Dilthey as theoretical source of phenomenological psychology of Edmund Husserl

abstract | view |  rights & permissions
Стаття містить критичну реконструкцію дескриптивної і аналітичної психології Віль- гель ма Дильтая та її впливу на феноменологічну психологію Едмунда Гусерля. За Дильтаєм, можливість описової і аналітичної психології зумовлена безпосередньою даністю психічного як органічного зв’язку, що завжди має певну цінність. З одного боку, феноменологічна психологія Едмунда Гусерля спирається на описову й ана- літичну психологію Вільгельма Дильтая, а з іншого — Гусерль критикує деякі засадові мо мен ти Дильтаєвої концепції.
50. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Роман Зимовець Roman Zymovets
Про користь та шкоду переписування історії. Філософський аналіз однієї з тем сучасних історичних дискурсів
About benefits and harms of rewriting history. One of the topics of contemporary historical discourses: philosophical analysis

abstract | view |  rights & permissions
сучасній суспільній думці феномен історичного ревізіонізму має, переважно, негативні ко- нотації. Одним з головних завдань історичної політики сучасних держав є заборона перегля- ду певних історичних інтерпретацій та оцінок, яка реалізується за допомоги так званих «меморіальних законів». Опікування формуванням бажаних репрезентацій минулого (нарати- вів) безпосередньо пов’язане з інтересами влади у власній стабілізації та підсиленні. Влада є функцією спільноти, ідентичність якої формується історично. Консолідація колективної іден- тичності через підтримання та відтворення спільних репрезентацій минулого є одним із інст- рументів зміцнення влади. В той же час сам характер набуття людиною історичного досвіду, який є постійним опосередкуванням горизонту минулого сучасним, передбачає і реінтерпретацію цього мину- лого. Великі зрушення у досвіді поколінь, які відбуваються внаслідок певних соціальних змін, зумовлюють і новий погляд на минуле спільнот. У цьому сенсі якраз переосмислення та пере- писування історії стає необхідним для прояснення, поновлення, раціоналізації колективної ідентичності, яка проблематизується новим досвідом. Історична політика може як відповідати цій потребі трансформації ідентичності крізь переосмислення репрезентацій власного минулого, так і вступати у суперечність з нею. В ос танньому випадку трансльовані владою наративи починають конфліктувати з комуні- кативною пам’яттю покоління, що переживає зрушення у досвіді. Один із інструментів са мозбереження влади у цій ситуації — блокування історичного досвіду, що може мати різні фор ми. Кульмінацією такого блокування є «герметизація» часу, типова для тоталітарної дер- жави. Жива історичність досвіду, яка вимагає постійного переосмислення власної історично успадкованої ідентичності, підміняється штучною, застиглою у часі ідентичністю, яка са ме внаслідок цього свого характеру стає крихкою та приреченою на руйнацію.
51. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Olena Kalantarova Olena Kalantarova
Methodological Pluralism through the lens of the Buddhist Doctrine of Time Kālacakra: An Interview with Dr. Jensine Andresen
Methodological Pluralism through the lens of the Buddhist Doctrine of Time Kālacakra: An Interview with Dr. Jensine Andresen

abstract | view |  rights & permissions
Modern dialogue between Western science and Buddhism raises an enormous range of cognitive issues that require interdisciplinary and multidisciplinary research. The idea of methodological pluralism (MP) arises here as an ef fective solution for such projects. Having immersed itself in the study of the background of its opponent, Western science touched the fairly old and specific way of reality cognition, which in certain aspects actually can be identified as a Tibetan-Buddhist version of the MP. In an interview with the professor from the United States, who for many decades has been engaged in research on the boundaries of various science disciplines, ethics, and religious studies, we tried to clarify the specifics of this so-called version of MP, which is set out in the Buddhist doctrine of time, Kālacakra. Texts of this doctrine are included in the corpus of Buddhist canonical literature and form the basis for two classical Buddhist sciences: the science of stars (which is actually “social astronomy”); and the science of healing (which looks like a certain version of “psycho-medicine”). During the interview, we went directly to the possibility of using the Buddhist version of MP at least within the dialogue “Bud dhism- Science”, to the need to understand the specifics of such an implementation, and to the mandatory combination of MP with an integrated approach. The interview was intended to raise the question that deals with transgressing the abovementioned dialogue from the “consumer” level (when we are looking for something that could be useful to the Western neuro-cognitivist) to the philosophical one, in order to formulate a criterion for recognizing a different way of thinking, and finally, to move on toward the semantic discussion, without which the integration phase of any kind of MP is impossible.
52. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 2
Л. Звонська, В. Кебуладзе, О. Панич, В. Терлецький, В. Туренко L. Zvonska
Перекладаючи «Метафізику» Аристотеля: наблизити читача до тексту
Translating Aristotle's "Metaphysics": to bring the reader closer to the text

abstract | view |  rights & permissions
У цьому числі «Філософської думки» публікуються матеріали семінару «Лабораторії науко- вого перекладу», який був присвячений обговоренню українського перекладу твору Арис то теля «Метафізика». Семінар відбувся 22 вересня 2020 року в Інституті філософії імені Г.С. Ско вороди НАН України за підтримки ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» і видавництва «Тем- пора». Текст українського перекладу представив перекладач твору Олексій Панич. Екс пер- тами були Леся Звонська та Віталій Терлецький. Модерував семінар Вахтанґ Ке бу ладзе.
53. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
До читачів
Editorial

54. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Переднє слово
Foreword

55. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Сергій Йосипенко A. Yermolenko
Круглий стіл - Тридцять років незалежності України: здобутки, проблеми і перспективи
Round Table Discussion - Thirty years of Ukraine’s independence: achievements, problems and prospects

abstract | view |  rights & permissions
(А. Єрмоленко (модератор), С. Йосипенко (модератор), Є. Головаха, О. Білий, О. Майборода, М. Бойченко, Т. Гардашук, В. Загороднюк, Є. Бистрицький, О. Мішалова, В. Кузнєцов, Н. Вяткіна, В. Нечипоренко)Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України та науково-теоретичний часопис «Філософська думка» з нагоди ювілею нашої держави зорганізували круглий стіл, який від- бувся 25 червня 2021 року в online режимі. Відеоконференція за модерування Анатолія Єр мо- ленка та Сергія Йосипенка тривала майже п’ять годин — нібито забагато для такого фор- мату, однак чи не замало для розуміння всієї повноти та багатоплановості суспільно-полі- тичних проблем, які постали перед нашою країною за ці тридцять років її розвитку. Відкрив ювілейний захід член-кореспондент НАН України Анатолій Єрмоленко, який привітав учас- ників і представив гостей з інших установ Академії: Євгена Головаху з Інституту соціології, Олександра Майбороду з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Ку- раса та учасника багатьох українських революцій Олеся Донія (Центр досліджень політич- них цінностей). Круглий стіл пройшов у відвертій атмосфері, яка поєднувала високого рівня фаховість і щиру громадянську зацікавленість учасників, він показав широту проблемного поля і намітив перспективні напрями нових досліджень. Більшість учасників круглого столу підготували тези своїх доповідей, котрі ми пропонуємо увазі читачів. З Днем незалежності, Україно!
56. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Анатолій Єрмоленко Anatoliy Yermolenko
Філософія як чинник духовної незалежності України
Philosophy as a factor of spiritual independence of Ukraine

abstract | view |  rights & permissions
У статті розглянуто проблеми розвитку філософії в Україні впродовж тридцяти років не- залежності та здійснено спробу періодизувати цей розвиток. Показано, що незалежність Ук раїни крім державного, політичного та економічного вимірів містить і духовний склад- ник, пов’язаний з релігійною, культурною, мовною та ідеологічною незалежністю. Ключовим аспектом тут стала незалежність від Московської церкви та створення автокефальної Православної церкви України. Та оскільки, за Конституцією України, жодну ідеологію дер- жава не може визнавати як обов’язкову, духовна незалежність є і світською категорією, що передбачає також світоглядну та філософську незалежність. У статті виокремлено кілька етапів творення філософської незалежності. Перший етап потребував насамперед подолання ідеологічно заанґажованої філософії марксизму російського ґатунку, тобто марк- сизму-ленінізму. Другий етап — це прилучення філософії України до взірців сучасної світової філософії, засвоєння провідних її тенденцій та парадигмальних комплексів. У цьому контекс ті показано роль перекладів філософської класики та сучасної філософської літератури в про- цесі увіходження філософії в Україні до царини світової філософської думки. Нарешті, тре- тій етап визначається розв’язанням ключових проблем сучасності, по в’я за них із ґлобаліза- цією, екологічною кризою, універсалізмом та партикуляризмом в етиці, етичною меліора цією сучасного суспільства тощо. У статті йдеться також про роль філософії та філософської освіти в обґрунтуванні ціннісних орієнтацій розвитку українського суспільст ва, формуванні комунікативної, моральної та фахової компетенцій громадян як чинника цивілізаційного вибору України.
57. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Сергій Пролеєв Sergii Proleiev
Соціальна драма незалежності
Social drama of independence

abstract | view |  rights & permissions
У статті аналізується проблема розвитку України за доби незалежності та здійснюється зіставлення способу організації соціальної дійсності в сучасній Україні та в радянський період. Головним реґулятивним чинником життя радянського суспільства був принцип панування. Україна успадкувала цей принцип панування і зберігає його чільну роль у чинному нині соціаль- ному ладі. Автор аналізує його різноманітні вияви, що задають структуру української со- ціальності, зокрема зростання чиновницького класу та бюрократичний тиск на всі сфери та ланки життя. Засилля бюрократії містить латентне насильство, живить корупцію та мі ні мізує соціальну динаміку. Також ідеться про феномен владної ренти, що втілюється у своєрідній «приватизації держави». Ще одним універсальним ефектом принципу панування є подвоєння соціальної дійсності на позірну та приховану. Позірна дійсність перетворюється на простір існування пересічних громадян та здійснення леґальних процедур, тоді як прихова- на містить нереґламентовану жодною леґальною нормативністю систему реальної циркуля- ції влади, а відтак і керування всіма рухами соціального тіла. Системну роль у прихованій соціальності відіграють кліки — неформальні угруповання впливових осіб, що реально контро- люють перебіг справ. Наслідком принципу панування є пасивність та марґіналізація україн- ського громадянина, пов’язані з дефектом політичної участі. Втіленням цієї не-участі у вла- ді стають такі форми свідомості, як сподівання, вподобання та зневіра. Отже, на сьогодні незалежність є не даністю, а шансом, який ще треба зреалізувати. Шлях до цього пролягає через відновлення ролі народу як суверена влади та розвиток відмінних від принципу пануван- ня реґулятивних чинників соціальності.
58. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Наталія Кривда Nataliia Kryvda
«Ще не вмерли України…» (до питання про «відродження» української державності)
“Ukraine’s glory has not yet died, nor her freedom has” (to the question of the Ukrainian statehood “renaissance”)

abstract | view |  rights & permissions
Проблема «відродження» української державності вже понад століття знаходиться в центрі суспільної уваги. Попри це, український інтелектуальний дискурс не зміг сформувати цілісний та консолідуючий образ минулого. Істотною перешкодою на цьому шляху був ситуативний характер державної політики пам’яті, котра вибудовувалася через поєднання радянських та українських підходів до інтерпретації минулого. Відсутність об’єднувального історичного наративу, регіоналізація інтерпретацій історії України, десятиліттями живлять міжосо- бистісну й міжрегіональну ворожнечу в середині українського суспільства. Вона стала плід- ним ґрунтом для спрямованої на десуб’єктивацію України через руйнацію історичних підва- лин державності в суспільній свідомості самих українців гуманітарної агресії сусідніх дер- жав. Аргументи їхніх речників, посилюються доводами проукраїнських істориків, консерва- тивного толку, котрі, намагаючись розглянути історію українського державотворення в контексті загальноцивілізаційного розвитку, розвинули тезу про «неісторичність» україн- ської нації, зумовлену переривами національної екзистенції у ХVІ та ХVІІІ ст. Такий підхід, як показано у статті, мав важливе значення для піднесення уваги світової спільноти до ук - раїнського питання у другій половині ХХ ст., навіть попри те, що не відображав дійсної спра- ви речей. Адже українство навіть в часи посилення асиміляторської політики з боку сусідніх держав, не знало перериву національної екзистенції і продовжувало плекати різнорідні ідеї «відродження» та розвитку власної державності. Особливо яскраво це прагнення проявилося у ХVІІ ст. завдяки активній позиції козацтва, котре зуміло опанувати своїм впливом всі про- шарки українського населення, піднявши його до збройної боротьби за власну свободу дер- жавність. Неспроможність козацтва повністю реалізувати поставлені завдання породило ноти песимізму в свідомості українства, віра якого у відродження власної державності жев- ріючи згасала, проте ніколи не стухала зовсім. Плекаючи колишню велич козацьку, українці, всупереч асиміляторській політиці панівних націй, у всі часи знаходили в со бі сили подати голос, нагадавши собі й світові про те, що «не вмерли України ні слава, ні воля», а тому вони будуть відстоювати власну державність.
59. Filosofska Dumka: Volume > 2021 > Issue: 3
Володимир Фадєєв Volodymyr Fadieiev
Клопіт з біографією суверена: історіографія, архіви і національна пам’ять
Trouble with the biography of the sovereign: historiography, archives and national memory

abstract | view |  rights & permissions
Пропонована стаття являє собою розвідку з реалістичної соціальної онтології, присвячену дослідженню взаємодії між національною пам'яттю, історіографією та архівом як визна- чальними соціальними інституціями модерної доби. У дослідженні зосереджено увагу на проб- лемі становлення і трансформацій уявлень про минуле національної спільноти — носія суве- ренітету. Під час аналізу автор доходить висновку, що національна пам’ять, архів та істо- ріо графія наділені власною динамікою, а взаємини між ними являють собою мінливу консте- ляцію відносин, що протягом останніх двох століть пройшла складну еволюцію. Починаючи з ХІХ століття, характер цих взаємин змінювався у напрямку емансипації архівів від нас та- нов офіційної історіографії, дистанціювання історіографії від виконання державної влади, та виникнення наприкінці ХХ століття нової меморіальної культури. Результатом цих змін стала поява афірмативної історіографії, що справляє відчутний вплив на суспільне життя. З огляду на ці зміни автор доходить висновку, що актуальною проблемою сьогодення є ство- рення умов для безконфліктної взаємодії всіх учасників політики пам’яті з метою уникнення політизації, спричиненої неузгодженостями в інтерпретації подій минулого.
60. Sententiae: Volume > 41 > Issue: 1
Роман Кисельов Roman Kyselov
Про осмислення плагіату в Європі до Якоба Томазія
Reasoning about Plagiarism in Europe before Jacob Thomasius

abstract | view |  rights & permissions
This paper provides an overview of the early considerations regarding the phenomenon of plagiarism – from Greco-Roman antiquity to the time when a thorough study examining literary theft in its textual, legal, and moral manifestations was printed, i. e. “Philosophical Dissertation on Literary Plagiarism” (1673) by Jacob Thomasius. Although the issue of plagiarism was very vital in ancient times, all the oldest considerations concerning the appropriation of other people’s texts were essentially pragmatic moves or reactions rather than purposeful theoretical interpretations of the subject. However, in addition to the situational grounds of the accusation, they can reveal certain principles that, according to estimations of the time, could prevent or refute allegations of plagiarism. It was enough if the author stated, albeit generally but clearly, that the fragments of other people’s texts, whether altered or not, were used. It was also acceptable if the reader believed that the author considered his borrowings recognizable to educated readers. Another reason for the elimination of possible accusations was the factor of competition – the author’s desire to adapt the achievements of another cultural environment in his own one, significantly improving them. The medieval and early modern materials generally testify to the relevance of ancient views and reveal some new problems. This is, in particular, the incompatibility of new more formalized ideas about authorship and traditional educational practices, which encouraged the uncontrolled use of others’ texts. Some authors also emphasized that plagiarism was an obstacle to the development of science. The paper ends with examples that show how European ideas about the rules of using others’ writings may help interpret the writing methods of the early modern Ukrainian authors, including philosophers.